За місяць : 135
статей : 1019
| Рубрики : | Персоналії |
Корду́ба Мирон Михайлович (псевдоніми та криптоніми – К. М. К., Кор. М., (ОО), Буковинець, Норим К., Омікрон, Фуфі та ін.; 02.03.1876, с. Острів Тернопільського пов. Королівства Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Великоберезовицької селищної громади Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 02.05.1947, Львів) – історик, публіцист, бібліограф, редактор, письменник, видавець, громадський діяч. Доктор філософії (1898), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1903), професор (1920).
Народився в сім’ї священика УГКЦ. Мати (до шлюбу Любович) також була із родини священника. Раннє дитинство Мирона минуло фактично у південному передмісті Тернополя. У 1881 р. сім’я переїхала в с. Сушне (з 1989 р. – Сушно) в Північно-Західній Галичині (нині на теренах Радехівщини, Львівська обл.), де батько отримав нову парафію. Саме Радехівщину М. Кордуба називав своєю малою батьківщиною.
Освіту здобував у сільській початковій школі, з 1885 по 1891 р. – у Тернопільській (першій) класичній польській гімназії. У 1891−1893 рр. продовжив навчання у Львівський академічній гімназії – першій в Україні новочасній середній школі з українською мовою викладання. Вчителями юнака були М. Матіяш, Я. Ленік, В. Загайкевич, Л. Рудницький, А. Вахнянин, В. Ільницький, які були відомими авторами підручників та географічних розвідок того часу і значно вплинули на майбутню наукову діяльність М. Кордуби, його зацікавленість історичною географією, топографією та топономастикою.
Під час навчання у Львові юний Мирон мешкав у Інституті св. Миколая (гуртожитку), де брав активну участь у науково-літературному гуртку «Праця», організованому О. Макарушкою.
Після закінчення Львівської академічної гімназії М. Кордуба без вступних іспитів був зарахований на філософський факультет Львівського університету, де навчався протягом 1893−1895 рр.
Визначальною для М. Кордуби стала зустріч з проф. М. Грушевським, який викладав в університеті історію. М. Грушевський залучав своїх студентів до наукової роботи через реферування та оцінювання ними найважливіших історико-географічних праць та до співпраці з НТШ. Так, за 1895−1897 рр. М. Кордуба підготував та опублікував 37 рецензій і оглядів історико-географічного змісту. Тоді ж почав займатися й самостійними науковими дослідженнями. У 1896 р. він зробив доповідь на засіданні Історико-філософської секції НТШ, а для бібліографічного відділу «Записок НТШ» подав шість відгуків на праці російських, польських та австрійських вчених. Для відділу «Наукова хроніка» анонсував 15 німецькомовних етнографічних розвідок Р. Ф. Кайндля, присвячених гуцулам, галицьким і буковинським русинам та липованам. М. Грушевський вважав М. Кордубу одним зі своїх кращих учнів.
Одночасно молодий науковець здійснював перші літературні кроки. Його письменницький дебют відбувся на сторінках «Неділі» та «Буковини», а згодом і «Діла». Упродовж 1895−1898 рр. було опубліковано його 9 белетристичних творів, про які схвально відгукувалися І. Франко та О. Маковей.
У 1895−1897 рр. М. Кордуба продовжував своє навчання у Віденському університеті, де прослухав курс політичної історії М. Відінгера. Підготував і захистив дисертацію на тему «Суспільні верстви та політичні партії в Галицькому князівстві другої половини ХІІІ ст.», за яку отримав диплом доктора філософії. Брав активну участь у громадському та політичному житті. У жовтні 1897 р. його було обрано президентом відомого студентського товариства «Січ». Редагував альманах «Січ» (1898) та політичний часопис «Україна» (1913–1914). У 1898–1900 рр. – працював у бібліографічному відділі бібліотеки Віденського університету. Знав багато мов.
У цей період, за пропозицією М. Грушевського М. Кордуба готував огляди західноєвропейської літератури з різних дисциплін, опубліковані в «Записках НТШ» під назвою «Огляд західноєвропейської літератури по культурній і політичній історії, історії літератури та штуки» (тт. 22−39) Окрім бібліографічних праць молодий вчений публікував історичні розвідки з історії Галицького князівства, підготував ілюстрований рукопис про орнамент писанок Галицької Волині.
Матеріальні труднощі змусили М. Кордубу повернутися з Відня до України. Наприкінці 1900 р. він переїздить до Чернівців, де до березня 1919 р. (з перервами) працював викладачем у 2-й державній гімназії. Тут він познайомився з відомими місцевими діячами національного руху: О. Кобилянською, О. Маковеєм, Р. Смаль-Стоцьким, К. Білинським, а також з Лесею Українкою, що гостювала в цьому місті.
У 1902 р. приєднався до створення та розгортання діяльності Українського історичного товариства Буковини, до якого ввійшли викладачі та студенти Чернівецького університету.
Плідною була діяльність М. Кордуби в товаристві «Руська бесіда» (яке багато в чому наслідувало львівську «Просвіту»), де він виконував обов’язки негласного постійного бібліотекаря організації. У 1906 р. «Руська бесіда» мала 7 філій та 83 читальні, на кінець 1913-го налічувалося майже 150 читалень, які фактично виконували роль сільських бібліотек. Товариство мало також центральну бібліотеку в Чернівцях, фонд якої становив понад 840 книжок і журналів. Маючи досвід бібліотечної праці, вчений займався організацією центральної бібліотеки, допомагав порадами щодо упорядковування бібліотечних відділів багатьох філій товариства на провінції. Ініціював об’єднання бібліотечних фондів кількох українських просвітніх організацій в одне колекційне зібрання, що мало стати першою українською публічною бібліотекою в Чернівцях. Однак, через особисті амбіції очільників товариств цю ідею не вдалося реалізувати. Тоді вчений почав формувати популярну бібліотеку, щоб зібрати в ній популярні книжки з різних галузей знань для молоді, робітників, міщан. На реалізацію цієї ініціативи лише в 1909–1911 рр. виділ (керівний орган) «Руської бесіди» асигнував 500 крон. Станом на 1912 р. в бібліотеці було зібрано понад 900 назв книжок. Так, було закладено першу в Австро-Угорській імперії бібліотеку української популярної літератури.
Будучи викладачем історії та географії, М. Кордуба долучався до підручникотворення, поширення знань серед широких мас. Під егідою «Руської бесіди» побачила світ його науково-популярна «Ілюстрована історія Буковини» (1906), в якій М. Кордуба розкрив минувшину краю у взаємозв’язку з історичною долею українського народу від найдавніших часів до початку 20 ст. Видання було визнане корисним підручником для українських шкіл. У 1909 р. у видавництві «Українська школа» вийшов ілюстрований навчальний посібник М. Кордуби «Картини із Всесвітньої історії для народних і виділових шкіл». Викладаючи історію окремих європейських країн, автор пов’язав її з історією українського народу. Особлива увага була приділена постатям Володимира Великого, Данила Галицького, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи.
У 1912 р. М. Кордуба підготував шкільний «Географічний атляс», де було подано окремо Україну в її етнографічних межах. Це був перший за всю історію розвитку української середньої освіти географічний атлас рідною мовою, видання тричі перевидавалося (1912, 1914, 1922).
В січні 1911 р. товариство «Руська бесіда» почало видавати часопис «Читальня», що продовжив просвітні традиції «Ластівки» – першого такого роду україномовного видання на Буковині. У 1912–1913 рр. його редакцію очолював М. Кордуба. «Читальня» публікувала статті й оповідання з різних галузей життя і науки. Вони вирізнялися науково-пізнавальним і виховним спрямуванням. При цьому велика увага редактора була звернена на формування наукових знань і розширення світогляду читачів. Він опублікував у часописі історично-пізнавальні статті «Народи Буковини», «Яким чином Буковина перейшла до австрійської держави?», «Де живуть українці?». У 1912 р., як відповідальний редактор часопису, він ввів постійну рубрику «Нові книжки для народу», що не лише інформувала про найновіші видання що виходили в товариствах «Просвіта», «Українська школа», «Руська бесіда» у Львові, а й розкривала й оцінювала їхній зміст. На обкладинках місячника М. Кордуба вміщував «Пропамятні дни на кожний місяць», в яких зазначав пам’ятні дати життя або смерті українських письменників, історичних діячів, дати історичних подій з життя українського народу.
Учений долучався й до інших наукових і просвітницьких організацій. Він був членом правління товариства «Українська школа» в Чернівцях, директором Української друкарні в «Народному домі», редактором буковинського відділу педагогічного часопису «Наша школа», членом-засновником та членом першого правління Товариства учителів вищих шкіл імені Сковороди (у звітах він постійно згадується головою підручникової комісії з історичних дисциплін, контролером і бібліотекарем) та інших громадських інституцій.
Рецензував праці І. Франка, друкував власні дослідження з топоніміки, етнографії та історії Буковини. На пропозицію голови товариства проф. В. Мільковича зайнявся складанням ґрунтовних історичних карт Буковини, побував у багатьох селах краю. Перші результати експедиційних досліджень краю вчений виклав у брошурі «Найдавніші оселі на Буковині» (1905). Під час експедицій 1912−1914 рр. М. Кордуба намагався за допомогою топонімічних орієнтирів віднайти на Буковині сліди літописного міста Хмелева та спростувати твердження, що румуни є єдиним автохтонним населенням Буковини.
Протягом 1907−1909 рр. М. Кордуба за дорученням археографічної комісії НТШ вивчав історичні документи, пов’язані з Україною в архівах Москви, Відня, Кракова, Бухареста, які пізніше були використані у процесі підготовки видання «Корпусу матеріалів до історії козаччини», запроєктованого М. Грушевським. За результатами архівних пошуків підготував 12-й том «Жерел до історії України-Руси» (1911). Досліджував історію Галицько-Волинської держави, історію козаччини, українську історіографію, спеціальні історичні дисципліни, зокрема був авторитетним фахівцем з історичної географії.
За авторством М. Кордуби на початку 20 ст. опубліковано наукові статті про українських письменників і вчених: «Історичні поезії Шевченка», «Михайло Максимович і перші досліди над українськими географічним назвами», «Народно-просвітня діяльність Б. Грінченка», «Володимир Антонович», «Причинки до урядничої служби Куліша». З-поміж його численних наукових розвідок особливе місце посідають праці про М. Грушевського, якого М. Кордуба називає загальнонаціональним історіографом, а його «Історію України-Руси» − першим твором, що дає суцільний і повний образ минулого українського народу.
Під час Першої світової війни М. Кордуба активно співпрацював з Союзом визволення України (зокрема в його друкованому органі – «Віснику Союза визволення України»), друкувався в інших його виданнях, керував культурно-освітньою роботою серед 30 тис. українських бранців у Зальцведельському таборі військовополонених.
Після проголошення ЗУНР в листопаді 1918 р. М. Кордуба був обраний членом Буковинської делегації Крайового комітету Західноукраїнських Народних зборів. Також був радником посольства ЗУНР у Відні, одним із активних співробітників газети «Республіка» – офіційного органу ЗУНР (1919). В цей час побачили світ його праці «Північно-Західна Україна» (1917), «Територія і населення України» (1918), «Простір і населення України» 1921).
У жовтні 1920 р. призначений екстраординарним професором Кам’янець-Подільського державного українського університету, проте більшовицька окупація міста в листопаді того ж року унеможливила роботу вченого у виші.
Після румунської окупації Буковини нова влада почала вести політику примусової депортації галичан з краю. М. Кордуба з родиною переїхав до Львова, де працював в українській Академічній гімназії (1920−1928), одночасно був співзасновником і деканом філософського факультету Українського таємного університету у Львові (1921−1925).
Продовжував активно і плідно займатися науковою роботою. Обирався головою Історично-філософічної секції Наукового товариства імені Шевченка (1920–1934), членом багатьох комісій НТШ. Від 1926 р. – член Археографічної комісії ВУАН, з 1928 р. – Історичної секції ВУАН, з 1927 р. – член-кореспондент Українського соціологічного інституту в Празі (Чехословаччина). Член багатьох європейських наукових інституцій: Інституту громадознавства та історико-філологічного товариства у Празі, Варшавського інституту досліджень національних справ, Українського наукового інституту у Варшаві, Угорського товариства ім. Петефі та ін.
У березні 1928 р. Кордуба приїжджав до Києва, де взяв участь у жалобному засіданні Історичної секції ВУАН з приводу 20-річчя від дня смерті В. Антоновича. Після повернення до Львова оприлюднив свої враження від подорожі до УСРР, зазначивши як прикметну рису повсякденного побуту в радянській Україні «поліційну систему надзору і настирливої, дошкульної контролі приватного життя».
Із січня 1929-го по вересень 1939 р. викладав східноєвропейську історію на філологічному факультеті Варшавському університету як надзвичайний професор східноєвропейської історії та професор історії України. Завдяки спілкуванню в еміграції з українською та польською елітами, а також зі слухачами свого семінару у Варшавському університеті, серед яких був польський інтелектуал, речник українсько-польського порозуміння Є. Ґедройц, встановив контакти із тією частиною польського суспільства, яка підтримувала налагодження діалогу із українцями. Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe».
Був делегатом 7-го (Варшава, 1933 р.) і 8-го (Цюріх, 1938 р.) Міжнародних конгресів історичних наук. У Цюріху виступив з доповіддю «Домінуюче становисько Галицько-Волинської держави на Сході Европи в другій половині 13 ст.».
Із закриттям німецькою окупаційною владою Варшавського університету від 1940 року М. Кордуба викладав історію в українській гімназії у Холмі (нині м. Хелм, Польща). У грудні 1941 р. повернувся до Львова, де працював у Бібліотеці Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, вчителював у двох українських гімназіях, був перекладачем в «Народній торгівлі», а з визволенням міста від нацистських окупантів і поверненням радянської адміністрації був запрошений до роботи у Львівському університеті (нині – Львівський національний університет імені Івана Франка). Упродовж 1930–1940-х рр. побачили світ наукові праці вченого «Шевченко як краєзнавець і археолог» (1935), «Що кажуть нам назви осель» (1938), «Болеслав-Юрій ІІ: останній самостійний володар Галицько-Волинської держави» (1940), «Історія Холмщини й Підляшшя» (1941) та ін.
З 1944 р. М. Кордуба – в. о. професора історії України у Львівському державному університеті ім. І. Я. Франка, з вересня 1945 р. у цьому ж виші завідував кафедрою історії південних і західних слов’ян. Одночасно у 1944–1946 рр. працював старшим науковим співробітником Львівського відділу Інституту історії України АН УРСР (нині – Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України).
У повоєнні роки М. Кордуба як представник історичної школи М. Грушевського та його учень став об’єктом морального терору з боку представників офіційної радянської історичної науки, піддавався публічному цькуванню, проте зберіг відданість науковій істині, не заплямувавши себе ні заявами з «каяттям», ні відмовою від своїх праць, так само категорично відмовившись паплюжити пам’ять і спадщину свого вчителя. У найскладніші для гуманітарної науки часи з ризиком для власного життя і родини він виявив непохитну твердість і безкомпромісність, захищаючи своє покликання, моральні й фахові цінності.
З молодих років помітне місце в науковій праці вченого посідали бібліографічні студії. Долучаючись до активної участі в роботі Бібліографічної (Бібліологічної) комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові, М. Кордуба 1910 р. написав відозву «В справі нашої бібліографії», в якій обґрунтував необхідність укладання поточної української бібліографії, що мала б реєструвати всі українські видання на території Російської, Австро-Угорської імперій та поза їхніми межами.
М. Кордуба плідно працював у галузі історичної бібліографії. Тривалий час історик збирав бібліографічні матеріали і за результатами системного опрацювання української історичної літератури видав дві ґрунтовні критико-бібліографічні праці, в яких комплексно досліджено фахові публікації: «Українська історична література в Польщі та на еміграції. Огляд за 1927−1928 рр.» (1929), та «Українська радянська історична література. Огляд за 1917−1931 рр.» (1938). Чимало праці доклав М. Кордуба задля того, щоб, з одного боку, ознайомити українців із досягненнями європейської історичної науки, а з іншого – донести до європейської громадськості відомості про Україну, її історію, видатних діячів.
Протягом 1920-х років історична бібліографія на західноукраїнських землях перебувала в незадовільному стані. Тому особливо цінними є згадані бібліографічні праці М. Кордуби, в яких проаналізовано українську історичну літературу, комплексно узагальнено розвиток національної історичної науки більш як за десятиліття. «Огляд…» 1929 р. складався з 11 розділів, що охоплювали різні аспекти української історії, а також побіжно торкалися проблем слов’янських народів та загальної історії: «Товариства і наукові видання», «Огляд діяльності та наукової роботи установ і поодиноких осіб», «Історія України», «Допоміжні історичні науки», «Територія і населення», «Прадавня історія та історія мистецтва», «Релігія і Церква», «Право, економіка, соціальні відносини», «Історія культури», «Історія слов’янського світу» та «Загальна історія». Загалом учений проаналізував 23 наукові збірники та журнали, що виходили друком у Львові, Жовкві, Ужгороді, Варшаві, Празі, Берліні та інших містах.
«Огляд…» 1938 р. був надрукований французькою мовою обсягом 277 сторінок і був доступний у багатьох національних і університетських бібліотеках Європи. Цінність цієї праці посилюється й тим, що на час її виходу бібліографічна наука і практика в царині суспільних наук в УРСР були фактично розгромлені.
У своїй розвідці вчений, насамперед, розкрив перешкоди, що стояли на шляху розвитку української історичної науки на теренах Наддніпрянщини, а далі подав огляд публікацій, наукових установ, зокрема ВУАН, товариств, їхніх періодичних видань, збірників. Оглядаючи бібліографічні праці, він умістив два десятки вагоміших публікацій (як індивідуальних, так і колективних), а також охарактеризував видання книгознавчих інституцій.
М. Кордуба навів змістовний огляд публікацій, в яких вивчалися окремі аспекти життя і діяльності відомих українських учених. Загалом ним проаналізовано майже 370 публікацій, авторами яких були понад 200 українських учених.
Широкий комплекс історичних праць оглянуто бібліографом у розділі «Історія України». У першому параграфі представлено роботи, в яких досліджено період від найдавніших часів до 1848 р. М. Кордуба детально розглянув праці з історії Козаччини та персоналії тих часів.
Окремо М. Кордуба проаналізував праці з питань історії українського книгодрукування. Він особливо відзначив публікації Г. Тисяченка (Г. Саливона), П. Клименка, В. Романовського, що вивчали початки друкарства в Україні. Позитивно оцінив учений монографію С. Маслова «Українська друкована книга XVI−XVIII ст.», в якій автор розглянув різні видання, з огляду їхнього змісту, мови й зовнішнього оформлення та подав дані про бібліотеки й торгівлю книгами. Помітним здобутком у вивченні українського книгодрукування бібліограф вважав вихід у світ наукового збірника Українського наукового інституту книгознавства за редакцією М. Макаренка і С. Маслова «Українська книга XVI−XVII−XVIII ст.» (1926).
Своїм головним завданням М. Кордуба вбачав укладання великої бібліографії з історії України. Серед його неопублікованих бібліографічних праць збереглася велика картотека, яку вчений назвав «Бібліографія історії України». Вона відзначається як широким охопленням тематичних питань, так і значним обсягом використаних матеріалів. Історик працював над її складанням понад два десятиліття, і, можна стверджувати, що ця робота стала справою всього його творчого життя. Найбільш активну роботу над збиранням матеріалів до «Бібліографії...», які охоплювали широкий спектр досліджень з історії України, вчений провадив у 1931–1932 рр.
В умовах цькуванням і переслідуванням з боку органів радянської влади та безпринципних колег по Львівському університету, не маючи можливості вільно займатися історичними дослідженнями і висловлювати свою думку, вчений знаходив своєрідну відраду саме в бібліографічній роботі. Хоча й ця діяльність М. Кордуби перебувала під пильним контролем відповідних органів.
У 1945−1946 рр. на вченого здійснювався грубий тиск, аби він переоформив свою картотеку в інший спосіб, вилучив згадки про осіб, визнаних «ворогами радянської влади», історика намагались змусити відійти від бібліографування історичної літератури на основі засад національної бібліографії, а натомість вибудувати структуру картотеки, виходячи з марксистської методології суспільних наук. Однак М. Кордуба не відступив від своїх позицій і поглядів, розробленої ним структури «Бібліографії історії України».
Основний масив роботи з упорядкування бібліографії української історії М. Кордуба виконав власноруч, добираючи за рік 8–9 тис. карток, тож на кінець 1945 – початок 1946 рр. в картотеці було накопичено понад 50 тис. карток.
М. Кордуба планував хронологічно довести свою картотеку приблизно до 1941–1942 рр. Працюючи самотужки, вченому вдалося зібрати й частково систематизувати величезний бібліографічний масив (загальна кількість бібліографічних карток станом на весну 1947 р. становила майже 73 тис.). Копітка робота, моральний тиск та цькування з боку адміністративних органів підірвали здоров’я історика, однак над доповненням бібліографії він працював до останніх днів життя. 30 квітня 1947 р. саме за цією роботою в читальній залі головного корпусу Бібліотеки ім. В. Стефаника (нині – Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, ЛННБУ ім. В. Стефаника), у вченого стався інсульт і через два дні М. Кордуба помер. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
Подальша доля «Бібліографії історії України» виявилась надзвичайно складною. Спершу протягом кількох років вона зберігалася в родинному архіві вченого. Про її визначальну наукову цінність і потребу збереження у 1963 р. писав Я. Дашкевич. У 1980-х роках ця праця М. Кордуби опинилася перед загрозою знищення, оскільки під час чергової перевірки архіву Інституту суспільних наук АН УРСР було виявлено велику картотеку з матеріалами, які мали «неблагонадійний» зміст, але цю справу завдяки небайдужості низки науковців-патріотів вдалося зняти з розгляду, а картотеку зберегти. В роки незалежності України розроблялися проєкти використання історичної картотеки вченого, зокрема видати її як п’ятий, завершальний том його наукової спадщини, однак й дотепер спроби впорядкувати та підготувати «Бібліографію…» до видання не мали успіху. За останній час силами вчених Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, в якому на теперішній час зберігається понад 50 тис. карток, проведено часткове впорядкування «Бібліографії…», віднайдено більшість відсутніх рубрик і розпочато систематизацію матеріалу та підготовку до видання якщо не всієї картотеки у форматі бібліографічного покажчика в кількох випусках, то хоча б її окремих тематичних розділів. Частково публікація матеріалів, що базуються на картотеці вченого, вже здійснюється. Зокрема, опубліковано працю «Бібліографія історії українсько-польських відносин: суспільно-політичні та економічні процеси. За матеріалами картотеки Мирона Кордуби» (Львів, 2009).
Зібраний М. Кордубою за понад двадцять років плідної наукової діяльності унікальний бібліографічний матеріал з історії України є цінним історичним джерелом для складання загальної українознавчої бібліографії, унікальною археографічною пам’яткою, яка відображає підходи до систематизації наукових знань у 19–20 ст. і дозволяє простежити процес розвитку української історичної науки за тривалий час.
Загалом перу М. Кордуби належать понад 500 наукових праць, виданих не лише в Україні, а й у Франції, Польщі, Німеччині. О. Пріцак назвав його «одним з найбільших істориків Східної і Центральної Європи».
Особовий архів М. Кордуби зберігається у відділі рукописів ЛННБ України імені В. Стефаника. Постать вченого та його наукові, громадсько-політичні спрямування розглянуті в кількох дисертаційних дослідженнях (О. Піх – про науково-бібліографічну діяльність, Ю. Поліщук, І. Федорів, Р. Федорищак). Історико-біобібліографічне дослідження діяльності М. Кордуби здійснила співробітниця ЛННБ України ім. В. Стефаника Т. Кульчицька (2012).
У Львові та Чернівцях на честь М. Кордуби названо вулиці. На його батьківщині в с. Острів на Тернопільщині у 1996 р. встановлено пам’ятну дошку. Від 1996 р. на відзначення ювілейних дат, пов’язаних з М. Кордубою, на пошану вченого проводяться наукові конференції у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Тернополі.
Наукова хроніка: Огляд західно-європейської літератури по культурній і політичній історії, історії літератури та штуки в 1897 р. / М. Кордуба // Зап. НТШ. – 1898. – Т. 22, кн. 2. – С. 1–42 [103] ; Т. 25, кн. 5. – С. 31–80 [124] ;
Наукова хроніка: Огляд західно-європейської літератури по культурній і політичній історії, історії літератури та штуки в 1898 р. / М. Кордуба // Зап. НТШ. – 1899. – Т. 28, кн. 2. – С. 1–36 [114] ; 1900. – Т. 33, кн. 1. – С. 1–30 [98]
Наукова хроніка: Огляд західно-європейської літератури по культурній і політичній історії, історії літератури та штуки в 1899 р. / М. Кордуба // Зап. НТШ. –1900. – Т. 37, кн. 5. – С. 1–28 [125] ; Т. 38, кн. 6. – С. 26–38 [131]; 1901. – Т. 39, кн. 1. – С. 1–56 [101].
Умлявфт Ф. Учебник географії для низших кляс австрійських гимназій / перевів і до ужитку шкіл з рускою викладовою мовою приладив Мирон Кордуба. – Чернівці : Накладом т-ва «Руська школа», 1904. – 58 с.
Утраквізм в гімназії / М. Кордуба. – Чернівці, 1904. – 44 с. : табл. – Дод. до журн.: Промінь.
Кілька слів про руску географічну номенклятуру / М. Кордуба // Промінь: сусп.-наук. орган русько-укр. учительства. – Вашківці над Черемошем, 1905. – 1 квіт. (чис. 7). – С. 103–104.
Найдавніші оселі на Буковині / М. Кордуба // Буковина. – 1905. – 17 квіт. (чис. 45/46). – С. 3–4.
Молдавсько-польська границя на Покутю до смерти Стефана Великого / М. Кордуба // Наук. збірник, присьвячений професорови Михайлови Грушевському учениками й прихильниками з нагоди Його десятилїтньої наукової праці в Галичині (1894–1904). – Львів : Виданє Комітету, 1906. – С. 158–184.
Венецьке посольство до Хмельницького (1650 р.) / написав Мирон Кордуба. – [Львів, 1907]. – 39 с. : дод. – Відб. із: Зап. Наук. Т-ва ім. Шевченка. – 1907. – Т. 78.
Українські підручники в середніх школах Буковини / Мирон Кордуба // Наша школа. – 1909. – Кн. 3/4. – С. 91 –97.
Бібліотека товариства «Руска Бесіда» / М. Кордуба, Е. Семака // Православний календар на рік 1912. – Чернівці, 1911. – С. 7 –8.
Звіт з діяльності просвітного товариства «Руська бесіда» // Народний голос. – 1911. – 22 серп
Хто ми є? : про україньску народність, державу і мову / М. Кордуба. – Чернівці : Друк. «Руської Ради» : Під зарядом І. Захарка, 1910 (обкл. 1911). – 47 с. – (Народна б-ка / ред. Л. Когут ; ч. 21).
Кордуба М. В справі нашої бібліографії: [відозва] / м. Кордуба // Каменярі. – 1911. – Чис. 1. – С. 12.
Ґеографічний атляс. Містить 24 карт головних і 11 побічних / М. Кордуба. – Коломия : Галицька наклядна Я. Оренштайна, 1912. – 24 с.
Де живуть українці / Мирон Кордуба // Читальня. – 1912. – Чис. 2. – С. 3–6.
Етнографічна територія України / М. Кордуба // Вістник Союза визволення України. – 1917. – 16 груд. (чис. 181). – С. 802–808 ; 23 груд. (чис. 182). – С. 819–824.
Le territoire et la population de l`Ukraine: contribution geographique et statistique / M. Korduba. – Berne: R. Suter, 1919. – 111 p., 1 carte.
Territorium und Bevölkеrung der Ukraine: ein geographisch-statistischer Beitrag / M. Korduba. – Wien: Wistnyk zytia, 1919. – 32 S.
Простір і населення України / написав Мирон Кордуба ; під ред. О. Терлецького. – Львів : Накладом Укр. Книгарні і Антикварні у Львові : Друк. «Діло», 1921. – 19 с. – («Знання». Б-ка попул.-наук. викладів / під редакцією Омеляна Терлецького ; чис. 10).
Географічний атляс : містить 24 головних карт і 11 побічних. – 3-є перероб. і допов. вид. / Мирон Кордуба. – Київ ; Ляйпциг : Укр. накладня, [1922]. – 24 с. : карт.
Методольогія історії : [курс читаний в Українському таємному університеті на 1921 шк. рік] / проф. Др. М. Кордуба. – Львів, 1922. – 47 с.
Західне пограниче Галицької держави між Карпатами та долішнім Сяном (з картою) / М. Кордуба // Зап. НТШ / під ред. І. Крип’якевича. – 1925. – Т. 138/140: Праці Історично-фільософічної секції. – С. 159–245.
Українська національна територія і кількість українців у Польщі / М. К. // Народній ілюстрований калєндар Товариства «Просвіта» на звичайний р. 1926. – Львів, 1925. – Річник 48. – С. 57–60.
Розвій українського населення в Галичині за останні сто літ / М. Кордуба // Світ. – 1926. – Чис. 13/14. – С. 4–7.
Територія і населення Радянської України // Народній ілюстрований калєндар Товариства «Просвіта» на звичайний р. 1927. – Львів. 1926. – Річник 49. – С. 37–44, 1 карта.
Михайло Максимович і перші досліди над українськими географічними назвами / М. Кордуба // Зап. НТШ. – 1928. – Т. 149. – С. 1–8.
Потреба організації збирання географічних назв // Conference des historiens des États de l`Europe Orientale et du Monde Slave. – Varsovie : Sociète Polonaise d`Histoire, 1928. – Part 2. – P. 101–108.
Історична границя між Галицькою державою і Польщею / М. Кордуба // Наш прапор : ілюстр. календар-альманах на р. 1930. – Перемишль, 1930. – С. 46–51.
Початки української нації: (у відповідь Українському Історично-Фільологічному Т-ву в Празі) / М. Кордуба // Діло. – 1930. – 26 груд. (чис. 286). – С. 2–3.
У справі збирання географічних назв / М. Кордуба // Діло. – 1930. – 14 січ. (число 9). – С. 22.
Як записувати топографічні назви? : квестіонар / М. Кордуба // Літопис Бойківщини. – Самбір, 1931. – Число 1. – С. 159–162.
Богдан Хмельницький у Белзчині й Холмщині / Мирон Кордуба. – Краків : Укрвидав, 1941. – [37] с.
La litterature historique sovietique – ukrainienne. Compte – rendu, 1917–1931. – München : Wilhelm Fink Verlag, 1972. – 366 р.
Писанки на Галицькій Волині / Мирон Кордуба ; [упоряд. О. О. Савчук]. – Харків : Олександр Савчук, 2018. – 40 с. : іл.
Ілюстрована історія Буковини : [текст адапт. до сучас. укр. мови] / Мирон Кордуба ; [вступ. слово М. Павлюка ; упоряд. і прим. С. Нежурбіди ; ред. О. Колодій]. – Чернівці : Букрек, 2019. – 103 с. : іл., портр. – (Програма підтримки книговидання Чернівецької обласної державної адміністрації).
Щоденник, 1918–1925 / Мирон Кордуба ; [упоряд.: О. Гнатюк, М. Чех ; наук. ред.: О. Гнатюк]. – Львів : Вид-во Укр. католиц. ун-ту, 2021. – 687 с. : іл. – (Україна. Європа: 1921–1939 – Програма досліджень «Україна у міжвоєнній Європі» Українського католицького університету – Програма вивчення модерної української історії і суспільства ім. Петра Яцика ; Центр дослідж. історії України ім. П. Яцика, Канад. ін-т укр. студій (Альберт. ун-т)).
Територія і населення України : геогр. і стат. огляд / М. Кордуба ; [пер. з фр. Н. Наумової ; передм. Н. Клименко ; вступ. ст. Д. Гордієнка]. – Київ ; Кам’янець-Подільський : Друкарня «Рута», 2023. – XXIV, 111, 92 с. : табл. + мапа (1 арк.).
[Дашкевич Я.]. М. М. Кордуба та його «Бібліографія історії України» / С. Пісковий [псевд.] // Наук.-інформ. бюл. Архів. упр. УРСР. – 1963. – № 6. – С. 62–64.
Пріцак О. Мирон Кордуба і його життя / Омелян Пріцак // Дзвін. – 1990. – № 7. – С. 144–146.
Славко Б. Увічнили пам’ять про Мирона Кордубу : (відкрито меморіальну дошку вченому-історику) / Барбара Славко // Русалка Дністрова. – 1996. – № 5.
З-під преса ідеологічного терору : воскресіння Мирона Кордуби // Качкан В. Хай святиться ім’я твоє: історія української літератури і культури в персоналіях (XIX – перша половина XX cт.) / В. Качкан. – Івано-Франківськ, 2000. – Кн. 4. – С. 100–114.
Дашкевич Я. Мирон Кордуба та його «Бібліографія історії України» / Я. Дашкевич // Український археографічний щорічник. Нова серія. – Київ, 2001. – Вип. 5–6. – С. 16–24. – (Український археографічний збірник. – Т. 8–9).
Федорів І. О. Мирон Кордуба в історії України (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.). / І. О. Федорів. – Тернопіль, 2001. – 127 с.
Великопольська У. Малознана праця Мирона Кордуби «Методольогія історії»: спроба аналізу / У. Великопольська // Вісн. Львів. ун-ту. Серія історична. – 2005. – Вип. 39–40. – С. 628–640.
Піх О. Мирон Кордуба та його праця «Українська історична література в Польщі та в еміграції : огляд за 1927–1928 рр.» / О. Піх // Зб. навч.-метод. матеріалів і наук. ст. іст. ф-ту Волин. держ. ун-ту ім. Л. Українки. – Луцьк, 2005. – Вип. 10. – С. 41–48.
Великопольська У. Мирон Кордуба і питання теоретичної історії на сторінках «Записок НТШ» / У. Великопольська // Багатокультурне історичне середовище Львова в ХІХ і ХХ ст. / за ред. Л. Зашкільняка і Є. Матерніцького. – Львів ; Жешув, 2006. – С. 386–395.
Мирон Кордуба : Мирон Кордуба зблизька // Дашкевич Я. Постаті : нариси про діячів історії, політики, культури / Я. Дашкевич. – Львів, 2006. – С. 556–568.
Піх О. Українська радянська історична література в оцінці Мирона Кордуби / О. Піх // Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Сер. Історія. – Тернопіль, 2006. – Вип. 3. – С. 113–118.
Мирон Кордуба : основи напрями наукових досліджень // Дашкевич Я. Постаті : нариси про діячів історії, політики, культури / Я. Дашкевич. – 2-е вид. виправл. й доповн. – Львів, 2007. – С. 590–606.
Піх О. До джерел науково-бібліографічної діяльності Мирона Кордуби / О. Піх // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології : зб. наук. пр. – Львів, 2007. – Вип. 2. – С. 158–171.
Бібліографія історії українсько-польських відносин: суспільно-політичні та економічні процеси (за матеріалами картотеки Мирона Кордуби) / Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Канад. Ін-т укр. студій ; упоряд. О. Піх, О. Руда ; вступ. стаття О. Піха. – Львів, 2009. – 314 с.
Кульчицька Т. Участь Мирона Кордуби у виданнях Наукового товариства ім. Шевченка у Львові у 1895–1939 рр. / Т. Кульчицька // Бібліографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1909–1939) : напрями діяльності та постаті : зб. наук. пр. – Львів, 2010. – С. 170–186.
Кульчицька Т. Ю. Мирон Кордуба (1876–1947) : історико-біобібліогр. дослідж. / Тетяна Кульчицька ; [відп. ред.: М. М. Романюк] ; НАН України, Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника. – Львів : ЛННБУ України ім. В. Стефаника, 2012. – 246 с. : фотоіл.
Баран М. Зв’язки Романа Смаль-Стоцького з Мироном Кордубою (за матеріалами листів) / М. Баран // Наук. зап. Нац. ун-ту «Острозька академія» : зб. наук. пр. / Нац. ун-т «Острозька академія». – Острог, 2013. – С. 264–266.
Пакун М. «Матеріали до географічного словника Галичини і Буковини» (1910–1923) як складова частина особистого архіву Мирона Кордуби Відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника / М. Пакун // Зап. Львів. нац. наук. б-ки ім. В. Стефаника. – 2013. – Вип. 5 (21). – С. 422–434.
Історичне краєзнавство (за матеріалами картотеки Мирона Кордуби) : [бібліографія]. Ч. 1: Історичне краєзнавство, історична географія та картографія українських земель / упоряд. Олег Піх, Оксана Руда ; НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, Альберт. ун-т, Канад. ін-т укр. студій. – Львів, 2015. – 315 с.
–––––––––––––––––
До 140-річчя від дня народження Мирона Кордуби // Педагогічний музей України
Кордуба Мирон Михайлович (1876–1947) // Електронна бібліотека «Україніка»
1876 – народився Мирон Кордуба, історик // Український інститут національної пам’яті